Осінь з присмаком Mylene Farmer

Осінь.
Коли кохання помирає.
Коли зав'яле листя облітає.
Ти пам'ятаєш всіх, але пам'ять малює лише образи, а почуття вже зникли.
Ти стомлений, спустошений ідеш по місту. Велике місто переповнене зайвими людьми.
І ти теж тут зайвий. Нічого вже не збуджує твою фантазію. Ніщо не мотивує жити.
Ти просто чекаєш поки останнє листя помре і піде сніг. Перший сніг - цнотливо чистий.


Аби зовсім не загубитися у своїй внутрішній порожнечі - слухаєш янгельский голос Мілєн Фармер. Її пісні настільки пронизані сумом і меланхолією, вони огортають. Але не на стільки сумні аби плакати. Ні мені не сумно, у мене просто сплін.

Коли вже мозок не спроможний опрацьовувати інформацію. Коли нервова система не справляється з перезбудженням і не може заспокоїти ті емоції, що накопичуються в ці дні омиті вереснєвим дощем. Коли немає поряд об'єкта/суб'єкта на якого спрямовані всі мрії/сподівання. Коли осінь не придатна для романтики і кохання - я слухаю Мілєн Фармер, я кохаю її. Вона завжди відповідає мені взаємністю...у своїм піснях.

Коли я тільки подумки можу дотягнутися до тебе і зігрітися в твоїх палких обіймах, тільки Мілєн може утримати мене від божевілля.